Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (1) | Реферативна база даних (23) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Арустамян О$<.>) | ||||
|
Загальна кількість знайдених документів : 23 Представлено документи з 1 до 20 |
||||
| ||||
| 1. | 
Ткачишина Н. Ю. Показники допплерографії судин головного мозку та шиї у працівників локомотивних бригад залежно від стажу роботи [Електронний ресурс] / Н. Ю. Ткачишина, О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, Т. О. Шинкарук // Медицина транспорту України. - 2012. - № 4. - С. 19-24. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/MTU_2012_4_5 | |||
| 2. |
Арустамян О. М. Чинники ризику розвитку метаболічного синдрому у працівників локомотивних бригад [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян // Медицина транспорту України. - 2013. - № 1. - С. 43-46. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/MTU_2013_1_14 Обследованы 249 мужчин основной группы (работники локомотивных бригад) и 93 мужчины контрольной группы (инженеры). У мужчин первой группы обнаружены более высокие биохимические показатели уровня триглицеридов, липопротеидов, коэффициента атерогенности и уровня сахара в крови, а также более низкий уровень липопротеидов высокой плотности по сравнению со второй группой. Разница ряда значений между двумя группами носит достоверный характер (<$E р~<<~0,05>). В основной группе имеет место тенденция к повышению значения общего холестерина в крови. При исчислении индекса массы тела у работников локомотивных бригад обнаружено, что 64,6 % из них страдают от избыточной массы тела и ожирения I - II степени. Абдоминальным ожирением страдают 52 % работников локомотивных бригад, имеющих обхват талии более 94 см. | |||
| 3. | 
Арустамян О. М. Дисметаболічні розлади у працівників локомотивних бригад у динаміці залежно від стажу роботи [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, Н. Ю. Ткачишина, О. Ю. Алексійчук // Довкілля та здоров'я. - 2014. - № 1. - С. 46-50. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dtz_2014_1_14 | |||
| 4. |
Арустамян О. М. Характер харчування, стресовий фактор та гіподинамія як основні причини розвитку дисметаболічних розладів у працівників локомотивних бригад [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, Н. Ю. Ткачишина, О. Ю. Алексійчук // Довкілля та здоров'я. - 2014. - № 2. - С. 17-22. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dtz_2014_2_5 | |||
| 5. |
Алексійчук А. Ю. Особливості умов праці машиністів локомотивів та їхніх помічників [Електронний ресурс] / А. Ю. Алексійчук, В. С. Ткачишин, Н. Ю. Ткачишина, О. М. Арустамян // Довкілля та здоров'я. - 2014. - № 4. - С. 29-33. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dtz_2014_4_7 | |||
| 6. | 
Арустамян О. М. Сучасні отруйні речовини як терористична загроза суспільству [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, О. Ю. Алексійчук // Медицина неотложных состояний. - 2016. - № 2. - С. 11-20. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2016_2_3 Застосування отруйних речовин у сучасній практиці з диверсійною метою створює значну терористичну загрозу для усього суспільства на сьогодні. Спеціальні лабораторії, де розробляються отруйні речовини для спецслужб, останніми роками працюють в напрямку посилення впливу отрут на органи і системи людини, а також на приховування їх слідів в організмі об'єкта отруєння. У той же час клініка отруєння має бути схожою на клініку гострої серцево-судинної недостатності, респіраторних вірусних інфекцій із вираженим інтоксикаційним синдромом і набряком легень для приховування слідів злочинів. Зоотоксинологія, фітотоксинологія та токсинологія мікроорганізмів - основні розділи токсинології, що вивчають токсичний процес внаслідок ураження відповідно отрутами (токсинами) тварин, рослин і збудників інфекційних захворювань, хімічну природу цих отрут, їх токсикокінетику і токсикодинаміку. Найтоксичнішими отруйними речовинами в сучасній токсинології вважаються рослинні алкалоїди та ряд важких металів і їх сполук. У роботі розкрито актуальні питання щодо клінічних і патогенетичних особливостей отруєння такими речовинами, як рицин, діоксин, пентакарбоніл заліза, карбоніл нікелю аконітин, анізатин, абрин та полоній-210. Окрім деталізації фізико-хімічних, токсикологічних і клінічних властивостей, наведено також деякі історичні відомості щодо отруєння цими речовинами, які нещодавно мали місце у скоєнні диверсій у ряді країн світу. Слід зазначити, що в даний час для визначення дуже малих кількостей отруйних речовин широко застосовують такі лабораторні методи, як емісійний спектральний аналіз, атомна абсорбційна спектроскопія, полярографія, різні види хроматографії, активаційний аналіз. Оскільки з кожним роком у світі спостерігається зростання різновидів отруйних речовин, подальше вивчення будови, фізико-хімічних і токсикологічних властивостей, а також впливу на організм ряду диверсійних отрут має важливе значення для медицини в цілому. Мета роботи - вивчити властивості та вплив сучасних отруйних речовин на організм людини, що можуть бути використані в диверсійних цілях. | |||
| 7. | 
Алексійчук О. Ю. Умови праці та захворюваність працівників локомотивних бригад (огляд літератури) [Електронний ресурс] / О. Ю. Алексійчук, Н. Ю. Ткачишина, В. С. Ткачишин, О. М. Арустамян // Актуальні проблеми транспортної медицини: навколишнє середовище; професійне здоров’я; патологія. - 2015. - № 4(1). - С. 17-32. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/aptm_2015_4(1)__4 | |||
| 8. |
Алексійчук О. Ю. Вторинна профілактика та корекція патологічних змін гепатобіліарної системи у працівників локомотивних бригад [Електронний ресурс] / О. Ю. Алексійчук, Н. Ю. Ткачишина, В. С. Ткачишин, О. М. Арустамян // Актуальні проблеми транспортної медицини: навколишнє середовище; професійне здоров’я; патологія. - 2016. - № 1. - С. 89-98. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/aptm_2016_1_15 | |||
| 9. |
Арустамян О. М. Вплив сполук кадмію на організм людини [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, О. Ю. Алексійчук // Медицина неотложных состояний. - 2016. - № 7. - С. 109-114. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2016_7_16 Кадмій - важкий метал, віднесений до другого класу небезпечності, має виражену тенденцію до накопичення в організмі. Отруєння кадмієм відбувається при потраплянні його в шлунок або інгаляційним шляхом. Абсорбований кадмій накопичується в печінці та нирках у вигляді комплексу з металотіонеїном. В еритроцитах і м'яких тканинах кадмій зв'язується з <$E alpha>2-макроглобуліном та альбуміном. Кадмій зв'язується із сульфгідрильними групами білків, що веде до їх денатурації і до інактивації ферментів; пригнічується діяльність мітохондрій, підвищується вільнорадикальне окислення в клітинах. Концентрацію кадмію в нирках можна оцінити, досліджуючи нейтронноактиваційним методом одержаний субстрат сечі. Вплив кадмію на організм людини має місце на виробництві гальванічних елементів, при плавці металів, заняттях фотографією, у виробництві акумуляторів і батарейок, виготовленні добрив, цигарок, рентгенівських екранів, кінескопів, в автомобільній та літакобудівній промисловості. У зварників, паяльщиків і ювелірів, які працюють із кадмієвими сплавами, підвищений ризик гострого отруєння парами окису кадмію. Клініка гострого отруєння характеризується головним болем, запамороченням, нудотою, блідістю, епігастральним болем, солодким присмаком у роті. Приєднуються явища гострого трахеобронхіту й поширеного бронхіоліту з нападами болісного судомного кашлю з мокротинням, сильною задишкою і ціанозом. Можлива токсична бронхопневмонія і набряк легенів і смерть від них на 3 - 5-й день. Хронічне отруєння характеризується зниженням і втратою нюху, кадмієвим паркінсонізмом, кадмієвою облямівкою, астеновегетативним, астеноневротичним, неврастенічним, гіпоталамічним синдромами із вегетативними порушеннями. При подальшому розвитку інтоксикації з'являються носові кровотечі, виразки і перфорації носової перегородки, хронічні обструктивні захворювання легень із розвитком прогресуючого пневмосклерозу й емфіземи легень, шлунково-кишкові розлади, ураження печінки, гіпохромна анемія або компенсаторний еритроцитоз, збільшення ШОЕ до 70 мм/год, остеомаляція. Невідкладна допомога полягає у відновленні прохідності дихальних шляхів, підтриманні дихання і кровообігу, промиванні шлунково-кишкового тракту, рекомендований пероральний прийом сірководневої води 50 - 100 мл. Для промивання шлунка застосовують 200 мл сірководневої води на 800 мл води або 5 % розчин унітіолу (до 15 мл на склянку теплої води), британський антилюїзит по 1 мл в/м 4 - 6 разів 3 - 4 дні. У разі хвороби ітай-ітай доцільно вводити великі дози вітаміну D при вживанні адекватної кількості кальцію та фосфору. Гранично допустима концентрація окису кадмію в повітрі робочих приміщень становить 0,1 мг/м<^>3 | |||
| 10. |
Яворовський О. П. Наночастки і наноматеріали: будова, фізико-хімічні і токсикологічні властивості, вплив на організм працівників [Електронний ресурс] / О. П. Яворовський, В. С. Ткачишин, О. М. Арустамян, А. М. Костюченко, Н. В. Солоха // Довкілля та здоров'я. - 2016. - № 3. - С. 29-36. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dtz_2016_3_8 | |||
| 11. |
Арустамян О. М. Історія застосування бойових отруйних речовин у роки Першої світової війни [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин // Медицина неотложных состояний. - 2017. - № 4. - С. 100-104. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2017_4_13 Бойові отруйні речовини задушливої та подразнюючої дії були першим видом хімічної зброї, що застосована під час Першої світової війни. Основні отруйні речовини (задушливі - газоподібний фосген, рідкий дифосген; подразнюючої дії - хлорпікрин) поширювалися за допомогою газометів. Усі ці сполуки викликали тяжкі ураження органів дихання, шкірних покривів. Усього з квітня 1915 р. по листопад 1918 р. відбулося понад 50 німецьких газобалонних атак. У цей же період проти німецьких військ було здійснено 150 англійських і 20 французьких газопусків. Французькі війська 15 травня 1916 р. застосовували артилерію з сумішшю фосгену з чотирихлористим оловом і трихлористим миш'яком, хлорпікрином, а також суміш синільної кислоти з трихлористим миш'яком, чотирихлористим оловом у хлороформі (форма венсеніту). Хлорціан і синільна кислота - бойові отруйні речовини загальноотруйної дії. Вперше іприт як шкірно-наривна бойова отруйна речовина був застосований 12 липня 1917 р. під м. Іпр (Бельгія) в артилерійських снарядах. Застосування бойових отруйних речовин у Першій світовій війні викликало протест світової громадськості. Після закінчення війни за Версальським мирним договором (1919) Німеччині та її військовим союзникам було заборонено проводити дослідження, розробку і взяття бойових отруйних речовин на озброєння.Бойові отруйні речовини задушливої та подразнюючої дії були першим видом хімічної зброї, що застосована під час Першої світової війни. Основні отруйні речовини (задушливі - газоподібний фосген, рідкий дифосген; подразнюючої дії - хлорпікрин) поширювалися за допомогою газометів. Усі ці сполуки викликали тяжкі ураження органів дихання, шкірних покривів. Усього з квітня 1915 р. по листопад 1918 р. відбулося понад 50 німецьких газобалонних атак. У цей же період проти німецьких військ було здійснено 150 англійських і 20 французьких газопусків. Французькі війська 15 травня 1916 р. застосовували артилерію з сумішшю фосгену з чотирихлористим оловом і трихлористим миш'яком, хлорпікрином, а також суміш синільної кислоти з трихлористим миш'яком, чотирихлористим оловом у хлороформі (форма венсеніту). Хлорціан і синільна кислота - бойові отруйні речовини загальноотруйної дії. Вперше іприт як шкірно-наривна бойова отруйна речовина був застосований 12 липня 1917 р. під м. Іпр (Бельгія) в артилерійських снарядах. Застосування бойових отруйних речовин у Першій світовій війні викликало протест світової громадськості. Після закінчення війни за Версальським мирним договором (1919) Німеччині та її військовим союзникам було заборонено проводити дослідження, розробку і взяття бойових отруйних речовин на озброєння. | |||
| 12. |
Арустамян О. М. Досвід використання бойових отруйних речовин у повоєнні періоди та роки Другої світової війни [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, О. Ю. Алексійчук // Медицина неотложных состояний. - 2017. - № 4. - С. 105-109. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2017_4_14 Надходження в арсенали озброєнь фосфорорганічних отруйних речовин (ОР) нервово-паралітичної дії знаменувало апогей розвитку хімічної зброї. У 1939 р. було отримано зарин, а наприкінці 1944 р. - зоман, що належали до нового класу смертельних ОР нервово-паралітичної дії й у багато разів перевершували за своєю токсичністю ОР часів Першої світової війни. Промислове виробництво зарину почалося в 1952 р. В середині 1961 р. у США почали виробляти малолетючу стійку фосфорорганічну ОР під шифром VХ, особливо небезпечну при потраплянні навіть невеликих кількостей її на шкіру. За роки Другої світової війни в США на 17 технологічних установках було вироблено 135 тис. т різних ОР, з яких більше половини припадало на іприт. Останнім було споряджено близько 5 млн снарядів і 1 млн хімічних авіаційних бомб. Результатом робіт у галузі ОР, що впливають на центральну нервову систему людини, стало дослідження до 1962 р. 3-хінуклідинілового ефіру бензилової кислоти, що має шифр ВZ. Вона перебувала на озброєнні американської армії і в експериментальному варіанті застосовувалася у В'єтнамі. У післявоєнні роки в армії США на зміну старих речовин подразнюючої дії були прийняті нові речовини - СS і СR, що стали результатом спільних англо-американських досліджень. За подразнюючою дією речовина CS значно перевершує іританти часів Першої світової війни. У 1993 р. було прийнято Міжнародну конвенцію про заборону хімічної зброї, що набрала чинності 29 квітня 1997 р.Надходження в арсенали озброєнь фосфорорганічних отруйних речовин (ОР) нервово-паралітичної дії знаменувало апогей розвитку хімічної зброї. У 1939 р. було отримано зарин, а наприкінці 1944 р. - зоман, що належали до нового класу смертельних ОР нервово-паралітичної дії й у багато разів перевершували за своєю токсичністю ОР часів Першої світової війни. Промислове виробництво зарину почалося в 1952 р. В середині 1961 р. у США почали виробляти малолетючу стійку фосфорорганічну ОР під шифром VХ, особливо небезпечну при потраплянні навіть невеликих кількостей її на шкіру. За роки Другої світової війни в США на 17 технологічних установках було вироблено 135 тис. т різних ОР, з яких більше половини припадало на іприт. Останнім було споряджено близько 5 млн снарядів і 1 млн хімічних авіаційних бомб. Результатом робіт у галузі ОР, що впливають на центральну нервову систему людини, стало дослідження до 1962 р. 3-хінуклідинілового ефіру бензилової кислоти, що має шифр ВZ. Вона перебувала на озброєнні американської армії і в експериментальному варіанті застосовувалася у В'єтнамі. У післявоєнні роки в армії США на зміну старих речовин подразнюючої дії були прийняті нові речовини - СS і СR, що стали результатом спільних англо-американських досліджень. За подразнюючою дією речовина CS значно перевершує іританти часів Першої світової війни. У 1993 р. було прийнято Міжнародну конвенцію про заборону хімічної зброї, що набрала чинності 29 квітня 1997 р. | |||
| 13. |
Арустамян О. М. Отруєння талієм та його сполуками [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин // Медицина неотложных состояний. - 2015. - № 5. - С. 11-16. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2015_5_5 Зазначено, що Талій - хімічний елемент III групи періодичної системи, сріблясто-білий метал з сіруватим відтінком, без смаку й запаху. Талій використовується як інсектицид та зооцид, як каталізатор при проведенні феєрверків, у вигляді домішки для отримання сплавів у радіологічних дослідженнях, у виробництві оптичного скла, фотоелементів, як компонент легкоплавких і підшипникових сплавів. Талій за токсичністю належить до 1-го класу, гранично допустима концентрація в повітрі робочої зони становить 0,1 мг/м<^>3 | |||
| 14. |
Арустамян О. М. Застосування солей літію в медицині та ознаки отруєння ними [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, В. Є. Кондратюк // Медицина неотложных состояний. - 2018. - № 1. - С. 30-36. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2018_1_6 Препарати літію - психотропні лікарські засоби з групи нормотиміків. Їх найважливіше значення полягає в лікуванні афективних розладів, перш за все маніакальних фаз біполярного розладу, а також у профілактиці їх загострень і лікуванні тяжких і резистентних депресій, вони здатні запобігати самогубствам. В основі лікування біполярних розладів препаратами літію лежить їх властивість селективно інгібувати кіназу-3-глікогенсинтетазу шляхом конкуренції з іонами магнію. Літій - лужний метал, тому в медицині він застосовується у вигляді солей, в основному у вигляді карбонату, а також цитрату, сукцинату, оротату, хлориду й сульфату літію. Окрім галузі психіатрії, літій та його сполуки застосовуються у виробництві пластмас, органічному синтезі, у склодувній промисловості, фармацевтичній хімії. Отруєння літієм у психіатричній практиці часто має ятрогенну природу. Літій впливає на вивільнення серотоніну й чутливість рецепторів, а також модулює дію норадреналіну. На сьогодні вважається, що механізм дії літію пов'язаний з виснаженням запасів інозитолу в центральній нервовій системі (ЦНС). Неврологічний симптомокомплекс отруєння літієм складається з атаксії, погіршення зору, втрати пам'яті, запаморочення, втрати орієнтації, судом, ступору й коми. Чим довше зберігається токсичний рівень літію в крові, тим більша ймовірність необоротних змін ЦНС. У разі інтоксикації літієм хворий має бути госпіталізований. Перша допомога: всередину натрію хлорид і розчин калію хлориду. Необхідно кілька разів на день вимірювати концентрацію літію у плазмі крові. Для швидкого зниження концентрації літію часто ефективне введення фізіологічного розчину внутрішньовенно зі швидкістю 150 - 200 мл на год. Перш за все проводять промивання шлунка й кишечника (особливо за отруєння препаратами тривалої дії). Оскільки в шлунковому соку часто виявляється висока концентрація літію, показана тривала аспірація шлунка. у разі епілептичних нападів, пригнічення ЦНС, артеріальної гіпотонії і аритмій лікування патогенетичне. Найбільш ефективним методом є гемодіаліз. Проте потрібно відзначити, що об'єктивно позитивні зміни у разі літієвої терапії (якщо вона успішна) набагато перевершують негативний вплив можливих побічних ефектів. | |||
| 15. | 
Арустамян О. М. Особливості харчування працівників локомотивних бригад [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, О. Ю. Алексійчук, Н. Ю. Ткачишина // Громадське здоров'я та проблеми харчування. - 2018. - № 1. - С. 11-15. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pkh_2018_1_4 | |||
| 16. |
Арустамян О. М. Застосування в медичній практиці нейролептиків й отруєння ними [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, В. Є. Кондратюк, О. Ю. Алексійчук // Медицина невідкладних станів. - 2019. - № 5. - С. 7-12. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2019_5_4 Антипсихотичні засоби (нейролептики) мають заспокійливу, гальмівну дію на нервову систему, особливо активно діючи на стан збудження (афективні розлади), марення, галюцинації, психічні автоматизми й інші прояви психозів. За хімічною будовою вони відносяться до похідних фенотіазину, тіоксантену, бутирофенону та ін. Для нейролептиків характерні ефекти: антипсихотичний (усі нейролептики); седативний (хлорпромазин, левомепромазин, тіоридазин, хлорпротиксен, клозапін); потенціювальний (галоперидол (галоприл), хлорпромазин, левомепромазин, перфеназину гідрохлорид, трифлуоперазин, дроперидол, трифлуперидол, клозапін, карбідин); гіпотермічний (хлорпромазин, левомепромазин); протиблювотний (галоперидол (галоприл), сульпірид (еглоніл), хлорпромазин, левомепромазин, перфеназину гідрохлорид, трифлуоперазин, тіопроперазин, хлорпротиксен, сультоприд); <$E alpha>-адренолітичний (галоперидол (галоприл), хлорпромазин, левомепромазин, тіоридазин, флуфеназин, хлорпротиксен, клозапін, рисперидон, дикарбіну гідрохлорид), холінолітичний (хлорпромазин, левомепромазин, тіоридазин, хлорпротиксен, клозапін); антидепресивний (сульпірид (еглоніл), дикарбіну гідрохлорид); каталептогенний (перфеназину гідрохлорид, трифлуоперазин, флуфеназин, трифлуперидол); анальгетичний (сульпірид (еглоніл)). Отруєння можуть спостерігатися внаслідок навмисного чи випадкового передозування вказаних ліків у психічних хворих або при прийомі із суїцидальною метою в разі комбінованого отруєння алкоголем або снодійними засобами та нейролептиками. Токсична дія: психотропна, нейротоксична (гангліолітичний, адренолітичний ефекти: пригнічення ретикулярної формації мозку; ураження таламокортикальної системи). Ознаки інтоксикації нейролептиками подібні до таких при отруєнні барбітуратами (загальний тремор, атаксія, тахікардія, артеріальна гіпотензія, іноді судоми, пригнічення свідомості з поступовим переходом у коматозний стан). Відмінні ознаки: мідріаз і відсутність підвищеної бронхіальної секреції при інтоксикації нейролептиками. | |||
| 17. |
Арустамян О. М. Сучасні проблеми професійної патології в Україні [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, В. Є. Кондратюк, А. В. Корж, О. Ю. Алексійчук // Environment & health. - 2017. - № 4. - С. 62-67. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dtz_2017_4_16 | |||
| 18. |
Арустамян О. М. Захворюваність у спорті високих досягнень. Основи профілактики [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, В. Є. Кондратюк, О. Ю. Алексійчук // Environment & health. - 2019. - № 1. - С. 69-74. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dtz_2019_1_14 | |||
| 19. |
Арустамян О. М. Отруєння фосфором [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, В. Є. Кондратюк, О. Ю. Алексійчук, І. В. Думка // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 4. - С. 56-63. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2020_16_4_8 Отруєння фосфором - стан, що виникає в результаті інгаляції або надходження всередину фосфору. Спостерігають у людей, які працюють на промислових підприємствах, при потраплянні кислоти або води на метали, забруднені фосфором, роботі з ацетиленом. Гранично допустима концентрація фосфору для виробничих приміщень становить 0,03 мг/м<^>3 | |||
| 20. |
Арустамян О. М. Отруєння cеленом і його сполуками у промисловості й побуті [Електронний ресурс] / О. М. Арустамян, В. С. Ткачишин, В. Є. Кондратюк, О. Ю. Алексійчук, І. В. Думка, Н. Ю. Ткачишина // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 6. - С. 20-26. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Medns_2020_16_6_6 Селен - хімічний елемент з атомним номером 34. Позначається символом Se. Селен - необхідний для життя мікроелемент. Має виражені антиоксидантні й антиканцерогенні властивості. Бере участь у багатьох процесах в організмі, чим забезпечує функціонування імунної та ендокринної систем. Впливає на фізичний і розумовий розвиток у дітей. Їжа є основним джерелом селену для людини. У промисловості селен отримують як побічний продукт переробки міді. Його використовують в електронних напівпровідниках, як знебарвлюючу речовину для кераміки і скла, як вулканізуючу речовину у виробництві шин. Селен застосовується у фармакології, як антиканцерогенний засіб. Солі селену легко всмоктуються слизовими оболонками шлунково-кишкового тракту. У крові селен зв'язується з гемоглобіном, утворюється селенгемоглобін, у результаті виникає гемічна гіпоксія. У тканинах селен витісняє сірку з сірковмісних амінокислот, порушуються окислювально-відновні процеси. Селеніти як активні антиоксиданти зменшують активність глутатіонпероксидази та глутатіонредуктази й блокують метаболізм глутатіону. Заміна S - S зв'язків селенотрисульфідними комплексами призводить до зміни третинної структури білків і порушує їх функцію. У великих дозах селен викликає отруєння - селенізм. Для людини токсична доза селену становить 5 мг. Має політропну дію з переважним ураженням печінки, нирок і центральної нервової системи. Гострі тяжкі інгаляційні отруєння протікають бурхливо і фульмінантно. Після вдихання парів селену у великих концентраціях спостерігається втрата свідомості і стан колапсу. Характерним є часниковий запах з рота. При інгаляційному шляху надходження селену в концентрації 1 - 4 мкг/л описана клініка подразнення верхніх дихальних шляхів із розвитком токсичного набряку легень і пневмонії. Спостерігаються явища гастроентериту, енцефаломієліту, анорексії, вологий і себорейний дерматит. Хронічна інтоксикація селеном нагадує миш'якову інтоксикацію. Характерним є зниження маси тіла, апатія, втома, мігрень, запаморочення, нудота, блювання, діарея, тяжкість в ділянці правого підребер'я, хронічні бронхіти, гіпохромна анемія; також випадіння волосся, білі горизонтальні смуги на нігтях рук, пароніхія, дратівливість, гіперрефлексія, часниковий запах при диханні і металевий присмак у роті; хвороблива чутливість м'язів, тремор, запаморочення і почервоніння обличчя. Лікування включає в себе введення антидотів, промивання слизових оболонок, протишокові заходи та симптоматичну терапію. | |||
| ||||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |